24 Вересня, 2014 Новини компанії

Верховний Суд України роз'яснив умови припинення поруки

Закінчення строку, встановленого договором поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор не подав до суду при дії договору

Верховний Суд України на засіданні Судової палати по цивільним справам 17 вересня 2014 прийняв постанову по справі № 6-53цс14 предметом якої була суперечка про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Суд роз'яснив, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням терміну її дії, частина 4 ст. 559 ЦК передбачає три випадки визначення терміну дії поруки:

1) протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини 4 ст. 559 ЦК);

2) протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини 4 ст. 559 ЦК);

3) протягом одного року з дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини 4 ст. 559 ЦК);

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що термін дії поруки (будь-який з зазначених в ч. 4 ст. 559 ЦК) не є терміном захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора і суб'єктивного зобов'язання поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього терміну (який є преклюзивний) ніяких дій з реалізації свого права за договором поруки, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Враховуючи преклюзивний характер терміну поруки і обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване у другому реченні ч. 4 ст. 559 ГК словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови дії поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором в установленому законом порядку на визначений термін саме позовного, а не будь-якого іншого виду вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в цьому випадку кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ГК, ВСУ зробив висновок про те, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором має бути пред'явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у випадку, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як закінчення шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року з дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом терміну дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. 

Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2014/9/22/117396.htm