Правовий висновок ВСУ щодо витребування майна
Право власності на майно, яке було передано у зв'язку з виконанням іпотечного договору і відчужено всупереч волі власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.
На спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України 11 лютого 2015 було розглянуто справу № 6-1цс15 за позовом заступника прокурора Києва в інтересах держави в особі Київської міськради та Шевченківської райради до фізособи та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської райради про визнання права власності та витребування майна (нежитлових приміщень).
За результатами розгляду була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до вимог ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу майно, яке було предметом судового розгляду про визнання іпотечного договору дійсним і за рішенням суду право власності визнано за іншою особою, проте дійсний власник не був стороною зазначеної угоди, не був учасником судового розгляду і майно було відчужене поза волею власника, то право власності на майно не отримується добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності справжнього власника в такому випадку презюмується і не припиняється з втратою ним цього майна.
Спірне майно було предметом судового розгляду про визнання іпотечного договору дійсним та визнання права власності на майно, проте дійсний власник не був стороною зазначеної угоди і не був учасником розгляду.
На думку ВСУ висновок суду касаційної інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач є власником спірних приміщень на підставі рішення районного суду від 13 липня 2012 року, яке вступило в законну силу, діє і не було скасовано, є помилковим, оскільки в даному випадку дійсний власник не був стороною угоди і учасником судового процесу. Крім того, в рамках цього судового процесу не відбулося примусове вилучення майна у справжнього власника з наступним продажем в порядку виконання судового рішення, а також не приймалися рішення про припинення права власності на підставі ст. 346 ЦК.
Джерело: jurliga.ligazakon.ua
