ВСУ оприлюднив правові позиції з господарських спорів за I півріччя 2014

Наведено укладення ВСУ у спорах щодо договорів поставки, недійсності правочину, а також у справах про банкрутство.

У Віснику Верховного Суду № 9 опубліковані висновки, викладені у рішеннях, прийнятих при перегляді судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за I півріччя 2014 року.

Розглянувши справу № 3-12гс14 ВСУ вказав, що застереження ч. 1 ст. 35 Закону «Про іпотеку» про те, що в разі порушення основного зобов'язання та / або умов іпотечного договору іпотекоутримувач надсилає іспотекодавцю та боржнику, якщо він відрізняється від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, не є перешкодою для реалізації права іпотекоутримувача звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

У постанові від 29 квітня 2014 року по справі № 3-13гс14 ВСУ дійшов висновку, що визначення в договорі об’єму стічних вод в будь-який інший спосіб, навіть узгоджений обома сторонами цього договору, суперечить вимогам законодавства про питну воду та питне водопостачання. Так, пункт 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України містить вичерпний перелік методів визначення кількості стічних вод, який не підлягає розширювальному тлумаченню.

Також ВСУ роз'яснив питання визнання угоди такою, що здійснена під впливом обману. Так, обман має місце у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона угоди як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю (постанова від 29 квітня 2014 року по справі № 3-11гс14).

У справі № 3-20гс14 ВСУ нагадав про необхідність мотивованості судового рішення. Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка є частиною національного законодавства України, рішення суду повинно містити мотиви щодо доводів і аргументів представників сторін по суті спору, в тому числі і щодо застосування норм матеріалного права. Правова позиція, висловлена ​​в цій справі: за змістом ст. 613 ЦК кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства або випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочки кредитора.

При розгляді справи № 3-21гс14 ВСУ вказав, що суд не може призупиняти діяльність суб'єкта господарювання за наявності у нього всіх необхідних правових підстав для її здійснення - відповідних рішень, договорів, дозволів, актів.

Також в листі наведені правові позиції ВСУ у справах про банкрутство.

Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2014/10/8/118216.htm