ВГСУ узагальнив правові позиції Верховного Суду в господарських спорах

Господарським судам направлено інформаційний лист з висновками ВСУ, викладеними при перегляді справ.

Вищий господарський суд листом від 27 жовтня 2014 № 01-06 / 1666/14 доповнив лист № 01-06 / 249 про постанови Верховного Суду України, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів.

Зокрема, щодо спорів у зв'язку із застосуванням відповідальності за порушення договору іпотеки роз'яснено:

• відповідно до положень частини 2 ст. 16 ГК, ст.ст. 33, 36, частини 1 ст. 37 Закону «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекоутримувачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекоутримувача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачений іпотечним договором (постанова від 19.08.2014 № 5011-32 / 10471-2012);
• за змістом ст. 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки це зобов'язання може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно ст. 599 ЦК. Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному, тому задоволення вимог за чинним основним зобов’язанням одночасно або за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не тягне подвійне стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня (постанова від 09.09 .2014 № 922/3658/13);
• оскільки кредитний договір та іпотечний договір, за яким проводиться звернення стягнення на спірне майно, укладений до набрання чинності Закону від 22.09.2011 №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінансових послуг» , то до таких правовідносинзастосовуються положення ст. 49 Закону «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення цих договорів (постанова від 23.09.2014 № 5004/612/11).

Також доведена позиція ВСУ у спорах з банками. Роз'яснено, що кошти, помилково переказані платником, з моменту їх зарахування на рахунок одержувача переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в рамках договору і відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта і не є набувачем цих коштів. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з банку помилково перерахованих платником сум (постанови від 19.08.2014 №925 / 1015/13, №925 / 1059/13).

Доведені правові позиції, висловлені в спорах що виникають з конкурентних правовідносин:

• частиною 5 ст. 56 Закону «Про захист економічної конкуренції» визначена обставина, з настанням якої законодавець пов'язує припинення і призупинення нарахування пені:

1) у разі припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. При цьому будь-які застереження щодо набрання відповідним рішенням законної сили в ст. 56 Закону «Про захист економічної конкуренції» відсутні;

2) у разі зупинення нарахування пені - час розгляду справи в суді, який має визначатися за правилами ст.69 Господарського процесуального кодексу (постанова від 19.08.2014 №910 / 6762/13).

Стосовно спорів у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження у постанові від 19.08.2014 № 923/945/13 вказано, що заміна стягувача на стадії виконавчого провадження може відбуватися тільки на підставі і в порядку, передбаченому Законом «Про виконавче провадження» та ГПК, оскільки відносини , пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2014/10/28/119220.htm